Воздвиження Хреста Господнього

Воздвиження Хреста Господнього

27 вересня Воздвиження Чесного й Животворчого хреста Господнього (як кажуть у народі, «Здвиження») — одне з великих християнських свят. Історичний зміст цього найдавнішого дванадесятого християнського свята пояснюється по-різному, і при цьому звичайно маються на увазі три події, що відбулися в різний час, але поєднані загальною святинею — Хрестом.

Про першу з цих подій розповідає праця церковного історика Євсевія «Життя Костянтина». Під час боротьби римського імператора Костянтина зі своїм співправителем Максенцієм перед вирішальною битвою на Фламинієвій дорозі (311 рік), коли сили Максенція перевершували чисельністю армію імператора, Костянтин побачив на сонці променистий хрест із написом: «Цим перемагай!» Побачило цей хрест і його військо.

Вночі імператорові уві сні  з’явився Ісус Христос і повелів виготовити військовий прапор із хрестом за зразком баченого на небі. Костянтин так і зробив. Здобувши перемогу над Максенцієм, імператор наказав вкласти в руку своєї статуї, спорудженої на головній площі Риму, цей прапор і почав його дуже шанувати. Костянтин прийняв християн під своє заступництво й оголосив віру Христову державною релігією Римської імперії. Він скасував страту через розп’яття й видав закони на користь Церкви Христової.

Друга подія — основна, її церковна традиція бере за підставу свята Воздвиження — відбулося також у часи Костянтина Великого. Мати його, Олена, будучи вже в 80-річному віці, дбаючи про християнську віру й ремствуючи, що місце страждання Спасителя й інших святинь перебувають у забутті, за згодою сина в 324 році почала подорож у Палестину, відвідала Єрусалим і там знайшла Животворчий хрест Господній.

Єрусалимський патріарх Макарій зійшов на підвищене місце й став показувати народу знайдений Оленою хрест, воздвижуючи, тобто, піднімаючи, його догори. Після віднайдення Хреста Господнього (326 рік) у різних місцях почали будувати на честь його храми. Один з них заснувала сама Олена на місці знайдення хреста в Єрусалимі. Будівництво його було закінчене в 335 році, освячення відбулося 13 вересня, і наступний день, 14 вересня (за старим стилем), став святом Воздвиження Хреста Господнього.

Третя подія стосується вже VII століття й пов’язана із тривалою боротьбою Візантійської імперії з Персією. В 614 році перси напали на Палестину, що належала Візантії, розграбували Єрусалим і разом з іншою здобиччю забрали й святиню — Хрест Господній, Хрест пробув у полоні 14 років. В 628 році імператор Іраклій розгромив персів і повернув святиню. Хрест привезли до Єрусалиму, і імператор сам вніс його в храм. З нагоди повернення Хреста Господнього відбувся урочистий молебень, під час якого патріарх знову воздвигнув народові Хрест.

Частки ж святого древа тепер перебувають у різних соборах. Зокрема: в Московському Успенському соборі, та Володимирському соборі Києва. Також, відомі святині у інших місцях України.

Святкування Воздвиження Церквою триває дев’ять днів: з вечора 13 вересня й до 21 вересня (за ст. ст.) або з вечора 27 вересня й до 5 жовтня (за нов. ст.). Посту дотримуються в день Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього (14/27 вересня). У день Воздвиження дозволяється вживати їжу з рослинною олією (молочні страви, яйця та рибу їсти не слід).

У цей день, за народними прикметами, починають вилітати у вирій птахи. Першою це робить зозуля, бо вона ключниця вирію, «у неї ключ від тієї країни». Згідно з народним повір'ям, вирій – це дивне, тепле місце десь далеко біля моря.

Десь у цю пору починають ховатися на зимову сплячку й змії. За народним повір'ям, різні гади теж повзуть до вирію. Вони добираються туди лише повзучи по деревах. Але не всі змії туди дістаються, ті із них, які кого-небудь покусали, отримують покарання – вони залишаються тут мерзнути в холодні осінні дні.

На Київщині дітям кажуть, що в день Здвиження гади заповзають у велику яму і там лижуть гадючий камінь. Лякаючи дітей, щоб не ходили до лісу, розповідають таку пригоду. Одна дівчина не послухалася мами й пішла в ліс; там вона впала в гадючу яму, вилізти звідти не могла і так прожила всю зиму аж до весни. Гадюки смоктали з неї кров, а вона лизала гадючий камінь. На Руфа (4-го березня), коли все прокидається від зимового сну, а гадюки вилазять зі своїх ям, вилізла й дівчина: вона була така квола, що ледве дійшла до своєї хати. Вдома вона тільки розповіла про свою пригоду і вмерла.
blog comments powered by Disqus

Читайте також

Найближчі свята

День української мови та писемності

День української писемності та мови був встановлений указом другого Президента України Леоніда Кучми в 1997 році і відзначається щороку 9 листопада на чест...


День пам'яті жертв Голодомору

(У 2015 році випадає на 28 листопада) Масовий голод, що охопив в 1932—1933 роках величезні території СРСР, і в тому числі територію Української РСР, п...


Введення до храму Пресвятої Богородиці

Введення (Введення в храм Пресвятої Богородиці) — це одне з двунадесятих церковних свят. Зі святом Введення, яке відзначається церквою 4 грудня, в україн...