Спорт в Україні


Як і у будь-якого народу світу, в Україні існують національні спортивні заходи - як дитячі, так і дорослі. Однак, незважаючи на те, що їм сотні років, в повноцінні спортивні змагання вони перетворилися нещодавно. Такі спортивні заходи служать засобом розваги або своєрідною гімнастикою - способом зміцнити здоров'я.

Хоча в Україні і немає екзотичних забав, на зразок метання колоди (Шотландія), пальчикового реслінгу (Баварія) або бузкаші (Афганістан), до національних спортивних першостей можна віднести танець гопак, бойовий гопак, козацьке двоборство, хортинг та козацький спас.



Історики продовжують сперечатися про час появи гопака як танцю. Вважається, що танець з'явився близько XVI-XVIII століть, будучи відлунням тренувань і вправ козаків Запорізької Січі. Це був суто чоловічий танець - козаки утворювали коло, в центрі якого витанцьовував гетьман з булавою, і до нього поступово приєднувалися інші козаки, ніби підтримуючи свого воєначальника. Свою назву танець, а потім і бойове мистецтво, отримав від дієслова «гопати». Стрибки і різкі рухи є його головною відмітною особливістю. І якщо в танці, який став невід'ємною частиною низки національних балетів і опер, таких як «Тарас Бульба», «Маруся Богуславка», «Енеїда», «Запорожець за Дунаєм» і т.д., існують не тільки загальні для танцюристів рух, але і виключно чоловічі та виключно жіночі, то в бойовому гопаку усі рівні. Тим не менш, і академічний сценічний варіант гопака, і його бойовий різновид однаково вимогливі до фізичної підготовки виконавців.


Трюки, виконувані в бойовому гопаку, перевершують з технічної точки зору багато які східні єдиноборства. Це видовищне мистецтво володіння власним тілом і зброєю. І хоча гопак з'явився на основі козацьких вправ, в бойове мистецтво він перетворився тільки в 1985 році. Його винахідник - Володимир Пилат, який відкрив експериментальну школу у Львові, а через два роки заснував вже офіційно «Школу бойового гопака» (перша жіноча школа бойового гопака з'явилася в 2002 році - «Асгарда»). Сам же львів'янин 17 років вивчав кіокушин (один з найжорстокіших різновидів карате), з яких 7 років був його викладачем - сенсеєм. Крім кіокушину, Володимир Пилат вивчав і інші бойові мистецтва - айкідо, соні, джиу-джитсу, кікбоксінг та і.н. У 80-х роках він почав вивчати бойове мистецтво козаків і танець гопак. Звернувши увагу на багатство рухів останнього, він вирішив об'єднати бій і танець воєдино. Йому вдалося створити рухи, які гладко перетікають з одних в інші, які ви більше ніде не зустрінете. Так народився новий унікальний стиль бойових мистецтв. Володимир Пилат також зазначав, що частину рухів він запозичив із прийомів самооборони мешканців Галичини - у багатьох селах були заклади, які вчили молодих людей самозахисту. Тренерам «платили» їжею, і вони не зобов'язані були займатися скотарством або будівництвом - їх єдине завдання полягало в підготовці населення до відсічі. Перше всеукраїнське змагання з бойового гопака відбулося у травні 1996 року у Львові, а в 1997 році він отримав статус національного виду спорту. Сьогодні цей вид спорту активно розвивається - відкриваються нові школи, готуються фахівці, проводяться змагання різних рівнів.

Тим не менш, багато співвітчизників часто ставляться до бойового гопака з деяким скептицизмом. Але в 2001 році, на IV всесвітньому фестивалі бойових мистецтв у Південній Кореї в місті Чарджоу українська команда посіла третє місце, чим шокувала світ - мистецтво, якому всього 16 років, витіснило на задній план практично всі бойові мистецтва світу. У наші дні бойовий гопак перетворився на сильний молодіжний рух як в Україні, так і за її межами. Для спортсменів це не просто вид єдиноборства - це вид національного єдиноборства, спосіб долучитися до історії козацтва не тільки знаннями, але і навичками. Нерідко спортсмени вчаться також мистецтву співу та гри на різних музичних інструментах.


Всього існує п'ять видів змагань в бойовому гопаку: «Однотан», «Тан-двобій», «Забава», «Борня» і «Герць». «Однотан» - видовищний виступ спортсмена під музичну композицію, поєдинок - парний показовий виступ. «Забава» - поєдинок з обмеженням на дотик, мета якого продемонструвати вміння зав'язати бій і вийти з нього. Під час «Борні» двоє суперників використовують легкі торкання, застосовуючи серійні удари на середній і далекій дистанціях. «Герць» - повноцінний бій, єдині обмеження якого регламентуються міжнародними правилами, спрямованими на зведення до мінімуму травм. Рівень майстерності вимірюється так само, як і в інших видах спорту, хоча і носить автентичні назви: III, II, I розряди (відповідно «жовтяк», «сокіл», «яструб»), кандидат у майстри спорту («джура»), майстер спорту, майстер спорту міжнародного класу, заслужений майстер спорту («козак», «характерник», «волхв»).

Хортинг було винайдено в Україні в 2009 році. Всього через два роки після його появи почали проводитися чемпіонати України, а через три був проведений чемпіонат Європи. За правилами він являє собою симбіоз кікбоксингу та боротьби. Бої проходять у два раунди. Перший - у шоломах і 12-унцевих рукавичках, другий - без захисту (допускаються наколінники). Дозволено удари ногами по ногах, а руками - в голову і в корпус. Прийоми боротьби, захвати, кидки, больові і навіть задушливі прийоми також дозволені в другому раунді.


В останні роки деякі ентузіасти намагаються відродити (або створити?) міфічне бойове мистецтво - козачий спас. В українському фольклорі серед нечисті одними з найсильніших вважалися т.зв. «характерники». Згідно з стародавніми віруваннями, це козаки, що володіли надлюдськими здібностями: вони могли подовгу жити на дні річки, відкривали будь-які засуви без ключа, розважалися перевертаннями, самі могли перетворити людину на кущ, відвести очі, наслати пристріт. Їх не брала жодна куля, крім срібної, а шкіра була, ніби сталева. Їх вважали не стільки шкідниками, як відьом (які, у свою чергу, вміли і користь людям приносити), скільки місцевими богатирями, які черпали силу в молитвах і володіли особливими бойовими знаннями. І хоча сучасні спортсмени, які займаються козачим спасом, не вміють на льоту ловити кулі зубами, тим не менш, вони вважають такі зайняття кращою альтернативою алкоголю, палінню та іншим деструктивним аспектам сучасного життя, українським різновидом безконтактного бою (коли майстер нібито може завдати шкоди противникові без торкання). Крім того, спортсмени здатні продемонструвати витримку і міцність духу, гідну ченців з бойових орденів Дальнього Сходу.

Козацьким двоборством називають комплекс вправ з підтягувань на кутовій перекладині з прикріпленою до ніг штангою і перекидки мішків через призму, що стоїть на землі. По козацькому спасу і козацькому двоборству проводяться професійні змагання, а спортсмени нерідко виступають з показовими виступами на чемпіонатах світу з бойових мистецтв.

Крім національного спортивного танцю, силових вправ і бойових мистецтв, існує ряд український дитячих спортивних ігор. Серед них високий дуб, чаклун, круглий хрещик, мак, перепілочка, грубки, хлібчик та інші. Наприклад, гра в грубки висуває вимоги до швидкості, реакції і влучності. У землі виривається кілька лунок - за кількістю гравців і за розміром невеликого м'яча (гумового, тенісного тощо), який у цьому випадку виступає спортивним знаряддям. Гравці стають у своїх «грубок». У порядку черговості гравці несильно кидають м'яч, так, щоб він потрапив в один з отворів (якщо є можливість, лунки риють на похилій поверхні, і м'яч тоді просто легенько скачують вниз). Гравець, на чию ямку потрапив м'яч, повинен встигнути схопити його і, не відходячи від лунки, кинути в іншого гравця. Звичайно, гравці намагаються втекти якнайдалі. Якщо м'яч влучив у гравця, він сам вистачає його і кидає в іншого. Так триває, поки хтось не промахнеться. Тоді м'яч котиться знову. Біля ямки гравця, який промахнувся, малюється паличка, і так до п'яти відмітин. Коли гравець набере п'ять промахів, його завдання взяти паличку біля своєї лунки, і доторкнутися нею до інших гравців. Коли це відбувається, гра починається спочатку.

Сучасна професійна спортивна сцена в Україні сформувалася у 1994 році, коли буда відправлена повноцінна національна збірна для участі в XIV зимових Олімпійських іграх у норвезькому місті Ліллехаммер. Тоді Україна посіла 13 місце в загальному заліку. Єдину золоту медаль виграла фігуристка Оксана Баюл, ставши першою олімпійською чемпіонкою незалежної України. Ще через два роки на Олімпіаді в Атланті українські спортсмени увійшли до десятки найсильніших, здобувши дев'ять золотих медалей. У складі СРСР українські спортсмени брали участь в Олімпіадах з 1952 по 1988 роки і один раз - в 1992 році - Україна брала участь в Олімпіаді в складі Об'єднаної команди (спортсмени країн, що входили до складу СРСР), яка виступала під Олімпійським прапором. Усього в активі української олімпійської збірної 115 комплектів медалей з літніх Ігор і п'ять з зимових. Найбільша кількість медалей українці завоювали в таких видах спорту, як спортивна гімнастика і легка атлетика (по 15 медалей), боротьба (13 медалей) і бокс (11 медалей).


Українці також беруть участь у всіх значущих спортивних заходах протягом року. Так, наприклад, 2011 рік приніс спортсменам 314 медалей в олімпійських видах спорту та 136 - в неолімпійських. У чемпіонатах світу з неолімпійських видів спорту українські спортсмени завоювали 269 медалей, 250 на чемпіонатах Європи і ще 37 на Кубках світу.
blog comments powered by Disqus

Найближчі свята

День пам'яті жертв Голодомору

(У 2015 році випадає на 28 листопада) Масовий голод, що охопив в 1932—1933 роках величезні території СРСР, і в тому числі територію Української РСР, п...


Введення до храму Пресвятої Богородиці

Введення (Введення в храм Пресвятої Богородиці) — це одне з двунадесятих церковних свят. Зі святом Введення, яке відзначається церквою 4 грудня, в україн...


День збройних сил України

День Збройних Сил України відзначається щорічно 6 грудня. Примітно, що в державі існують офіційні свята всіх видів збройних сил — повітряних військ, флот...