Історія Житомира

Житомир — одне з найстаріших міст України, адміністративний, економічний і культурний центр Житомирської області (з 1937 року), найбільше місто Українського Полісся, розташоване в центрі України, на кордоні з лісостепом, на крутих берегах притоки Дніпра та річки Кам'янки. 

Територія, на якій розташоване місто, була заселена ще в II тисячолітті до н.е. Знайдені сліди поселень епохи бронзи, раннього залізного століття, могильники VII століття, залишки староруського городища Х—XIII ст. 

История Житомира — основание города

Роком заснування Житомира вважається 884-й. За легендою, свою назву місто отримало з імені дружинників київських князів Аскольда і Діра — Житомира, який, будучи хрещеним християнином, відмовився служити язичнику Олегу Віщому, сховався на землі древлян і оселився на скелі при злитті річок Кам'янки і Тетерева. 

На древлянський землі в 945 році спалахнуло перше в Київській Русі антифеодальне повстання, яскраво описане в Іпатіївському літописі. Древляні виступили проти непомірних поборів київського князя Ігоря і відмовилися сплачувати йому данину, після чого древлянський землі остаточно відійшли до Київської Русі.

Перша згадка про Житомир у літописі відноситься до 1240 року — у зв'язку з походом на захід військ Батия після розгрому Києва. Під час монголо-татарської навали Житомир було повністю розорено й зруйновано. До XVII століття Житомир страждав від татар ще декілька разів. 

У 1320 році житомирська фортеця опинилася в руках литовських князів. У ці ж роки почастішали набіги кочівників. Місцеве населення будувало оборонні споруди з підземними ходами, на залишки яких ще й понині наштовхуються будівельники. 

В 1399 р. монгольські війська хана Едігея, розгромили дружину князя литовського Вітовта, захопили і розграбували Житомир. За словами літописця, «... без міри багато зла сотворіша» набіги кримських татар у 1469 році.

ЗамокУ 1444 році Житомир одержав магдебурзьке право. Місто поступово зростало, будувалося, розвивалися ремесла, торгівля. Його центром і найбільшою спорудою був замок. У 40-х роках XVI століття він був перебудований і укріплений за проектом місцевого зодчого Семена Бабинського. Його товсті фортечні стіни були оточені оборонним ровом, заповненим водою.

В 1482 р. місто зруйнувала орда хана Менглі-Гірея. В 1559 р. Житомир стає повітовим містом з «привілеєю на повітові сейми». Польський історик Павло Клепацький стверджує, що це був період розквіту міста Житомира. Місто вело жваву торгівлю з містами Литви та Польщі і навіть з більш віддаленими містами.

Після Люблінської унії 1569 р., яка розірвала єдинство православного давньоруського народу, Житомир знаходиться під ярмом потужної європейської держави — Речі Посполитої, шляхетської Польщі. Незабаром місто стає центром староства, яке входило до складу Києвського воєводства. Але одночасно було власністю окремих польських магнатів.

У 1571 р. у місті нараховувалося 117 дерев'яних будинків, у порівнянні з литовським періодом зменшилася кількість населення. Історик М.С. Грушевський на підставі вивчення літописних документів 16 століття прийшов до висновку, що в цей період в Житомирі відбувся занепад торгівлі та зменшився потік транспорту через місто. Деякі історики припускають, що це пов'язано з міграцією населення в Запорізьку Січ. Таким чином рятувалася православне населення від гніту польсько-католицьких магнатів і засаджуваних європейських цінностей. Житомирська православна біднота активно бере участь у козацько-селянських повстаннях кінця XVI — початку XVII століть.

Після Андрусівскьго миру 1667 р. Житомир залишився у складі Речі Посполитої. Польща повернула Московській держави Смоленський і Чернігівські землі, староруське місто Київ, визнала возз'єднання з Московською державою Черкащини. 

Втративши головний адміністративний центр Києвського воєводства, Річ Посполита робить Житомир головним містом одночасно двух повітів — Київського і Жітомірського. Ця історична подія визначила розвиток міста як важливого адміністративного центру. 

З 1668 р. відповідно до Гржімулотовского трактату Житомір фактично є центром Київського воєводства. Тут проходять воєводський сейм польської шляхти. Конституцією Речі Посполитої Київський повіт у 1724 р. приєднаний до Житомирського. У цьому ж році в Житомир переведена католицька єпархія, заснований монастир єзуїтського ордену і колегіум з власною школою. Посилюється окатоличування православного населения. Святой собор СофииНа Замковой площі в 1746 р. споруджений могутній католицький кафедральный собор св. Софії. Це одна з найдавніших пам'яток архітектури Житомира. 

У 1768 р. у Житомирі відбувся суд над учасниками православного народно-визвольного коліівского повстання, якому згодом Тарас Шевченко присвятив поему «Гайдамаки». Три тисячі людей були страчені польською владою в с. Кодня. 

Конституцією Речі Посполитої 1775 р. Житомир в числі столичних міст польської корони визнаний першим після Кракова і отримує сенаторську гідність. У місті діяв цивільний та військовий уряд. 

Падіння Речі Посполитої в 1793 р. ознаменувало відновленні історичної єдності православної Русі: Правобережна Русь возз'єдналася з Росією, а Житомир воз'єднався з Руссю, яка тепер іменувалась Російської імперією, і в 1804 році за указом царського уряду був офіційно затверджений адміністративним центром Волинської губернії. 
Невелике українське місто в різний час було місцем перебування видатних діячів вітчизняної історії. У 1802—1809 роках у Житомир неодноразово приїжджав великий російський полководець М.І. Кутузов. З вересня 1811 року тут жив П.І. Багратіон, командували Подільською, а потім 2-ою Західною армією. Кур'єром для особливих доручень при штабі армії був відомий поет Денис Давидов — згодом організатор партизанського руху у війні з військами Наполеона. 

На початку XIX століття почали діяти просвітницькі та культурні заклади: чоловіча гімназія, чотиреклассне повітове училище, пізніше пансіон шляхетних дівиць, бібліотека, театр, на підмостках якого виступали видатні актори М.С. Щепкін, В.Н. Давидов, Г.Н. Федотова , композитор А.Г. Рубінштейн.

У 1846 році місто відвідав Тарас Шевченко. З Житомиром пов'язані імена Собінова, Поліни Віардо, Бердяєва, Грушевського, Купріна, Волошина. Бабеля. У Житомирі народилися Святослав Ріхтер, Володимир Короленко, Сергій Корольов. 

Скасування кріпосного права, розвиток капіталістичних відносин сприяли перетворенню Житомира в промислово-торгівельний центр. У 1896 році була споруджена вузькоколійна залізнична дорога Житомир - Бердичів, а під час першої світової війни широка колія зв'язала Житомир з Бердичеві та Коростенем. 

Житомир, як і більшість всіх українських міст, переніс події революційного 1917 року. За цей час у місті змінювалася влада тринадцять разів. 

Після громадянської війни почалися масове будівництво і реконструкція міста. Були створені Волинський чавуноливарний завод і механічний завод «Сільмаш», які згодом організувалися в машинобудівний, а пізніше в мотороремонтний завод. 

Почали випуск продукції нові підприємства — фабрики музичних інструментів, панчішна, лакофарбова, шліфувально-граніровочна, реконструйований меблевий комбінат, цегельні заводи, кондитерська і макаронна фабрики. Було відновлено рух поїздів, що з'єднують Житомир з Коростенем та Бердичевом, а в 1935 році пішли поїзда по лінії Житомир-Фастів, яка пов'язувала Житомир з Києвом.

Напередодні Великої Вітчизняної війни в Житомирі нараховувалося 62 підприємства, в місті діяло 29 медичних установ. Працювали театр, філармонія, палац піонерів, 3 кінотеатра, 4 клуба, музей.

Активними провідниками культурної революції на житомирській землі були поет А. Безименскій, драматург І. Кочерга, композитори В. Косенко, Б. Лятошинський, М. Скорульскій, режисер В. Магар, фольклорист і хормейстер М. Гайдай та інші. Житомир став великим промисловим та культурним центром. 

22 червня 1941 року в перші години війни місто було піддано бомбардуванню гітлерівської авіації. 9 липня фашисти ввірвалися в Житомир. Після захоплення міста почалися чорні дні окупації. Активні бойові дії на початку 1942 року вели біля двадцяти підпільних груп разом з партизанськими загонами. У грудні 1943 р. місто було звільнено. 
За період 1957—1990 років у місті побудовані десятки промислових, транспортних, будівельних, інженерних об'єктів. Серед них — льонокомбінат, заводи хімічного волокна, верстатів-автоматів, «Промавтоматика», «Електровимірювач», металоконструкцій, м'ясокомбінат, завод лабораторного скла і др. Чісельнність зайнятих у промисловому виробництві тільки за 1968—1976 рр. зросла вдвічі. У місті з'явилися нові вищі, середні спеціальні, науково-дослідні проектно-конструкторські організації, отримали розвиток установи культури, спорту, туризму. В результаті населення Житомира за останні тридцять років (1959—1989 рр.) зросло з 105 до 300 тисяч людей. 

Житомир — батьківщина видатних вчених, письменників, композиторів (ботанік В.М. Арціховскій, воєноначальник Я.Б. Гамарник, історик Б.А. Кругляк, художник Д.П. Штеренберг та ін.). З містом пов'язані життя і діяльність багатьох відомих діячів науки і культури. Тут знаходяться історико-краєзнавчий музей, картинна галерея, музей природи, літературно-меморіальний музей В.Г. Короленка та меморіальний будинок-музей академіка Сергія Корольова, літературний музей Житомирщини та музей історії пожежної охорони, єдиний в Україні музей історії космонавтики. У місті встановлені пам'ятники і меморіальні дошки Тарасу Шевченку, Олександру Довженко, Борису Тену, Володимиру Короленко, Сергію Корольову, Віктору Косенко, Олегу Ольжичу, Михайлу Коцюбинському, Олександру Купріну, Олександру Сергійовичу Пушкіну, Ярославу Домбровському і багатьом іншим відомими письменникам і громадським діячам.

blog comments powered by Disqus

Читайте також

Рекомендуємо почитати

Історія Хмельницького

Найбільшe місто (254,4 тис. жителів), обласний та районний центр, розташований на берегах р. Південний Буг. Ймовірно, перші поселенці в цих місцях з'явилис...


Історія Кропивницького

Кропивницький (до 2016 року — Кировоград) розташований на берегах Інгулу (притока річки Південний Буг) при впадінні в нього річок Сугоклея і Біянка. М...


Історія Миколаєва

Місто Миколаїв розташовано в Північному Причорномор'ї на берегах Бузького лиману при злитті з рікою Інгул. Найбільш ранній археологічний пам'ятник, який зн...