Історія Вінниці

Герб ВинницыМісто Вінниця знаходиться на території правобережної України, яку назвали Побужжям, пізніше Поділлям. Місто займає береги Південного Бугу та невеликих річок Тяжіловкі, Віннички і Вишеньки. 

Здавна тут жили східнослов'янські племена уличів та тиверців, які увійшли в свій час до складу Київської Русі, а після її розпаду землі Побужжя стали частиною Галицько-Волинського князівства. В період татаро-монгольської навали галицько-волинський князь Данило Романович, не маючи підтримки західних сусідів, змушений був визнати залежність від Золотої Орди, яка з середини ХІІІ століття панувала тут більше ста років. 

У 1362 році землі східних слов'ян перейшли під владу литовського князя Ольгерда після його перемоги над татарами. Територія Побужжя була віддана в керування племінника князя Федора і Костянтина, які почали будувати на цих землях фортеці. Серед них була і Вінниця, літописання якої починається з 1363 року і пов'язане з прагненням Великого Литовського князівства затвердити своє панування на Поділлі.

Історія Вінниці невід'ємна від історії українського народу, який протягом усього свого буття боровся за право залишатися господарем своєї землі. Нелегко жилося нашим предкам під час межусобних війн в самому князівстві Литовському, та й татари не давали спокою: 30 спустошливих нападів татар пережила Вінниця з 1400 по 1569 рік. Але і в цих важких умовах місто розвивалось як економічний і культурний центр. Швидкому зростанню економічного значення міста сприяв також торговий тракт з Молдови в Москву. За часів Івана III між двома державами зав'язалися активні торгові зв'язки. Літопис згадує про вінничан-ремісників, студентів Краківського університету.

У 1545 році у Вінниці налічувалось 273 будинки, через сім років — 429. А після спорудження в 1558 р. нової фортеці на острові Кемпа виникло «Нове місто» на правому березі Південного Бугу і продовжувало розвиватися «Старе місто» на лівому.

За Люблінської унії Вінниця увійшла до складу Польщі і з 1598 року була центром Брацлавського воєводства. У 1580, 1593 та в 1634 роках місту були дані привілеї безмитної торгівлі на всій території польсько-литовської держави, а в 1640 році затверджено Магдебурзьке право. Все це свідчить про помітну ролі Вінниці у господарському житті краю.
Иезуитский монастырьІстотні процеси в ці роки протікали у духовному житті мешканців Вінниці. Католики в 1617 і 1624 роках завершили спорудження двох монастирів, у 1642 р. вони відкрили єзуїтський колегіум. Серед православних віруючих зростала популярність вінницького братства Кузьми і Дем'яна, яке з останньої чверті XVI ст. підтримувало українську братську школу. Завдяки зусиллям відомих діячів культури Петра Могили та Михайла Кропивницького у 1632 році було відкрито православний колегіум. 

Визначною подією цього століття в історії міста був розгром польського війська в березні 1651 року козацькими полками під проводом славетного Івана Богуна. У 1643 і 1653 рр. Вінницю відвідував Богдан Хмельницький. 

Після приєднання Правобережної України до Росії та створення Подільської губернії в 1797 р. місто стає центром Вінницького повіту, а на початку 1798 року в ньому вводиться «міське положення», в той час як по всій території Росії воно вводилося лише після 1801 року. З цього часу відзначається значне розширення міста, і в 1860 році в ньому вже налічується 10 тис. жителів, 5 шкіл, лікарня, 190 крамниць. Працював театр.

  Важливим стимулом подальшого розвитку міста стало будівництво Києво-Балтської залізниці та відкриття залізничного сполучення Козятин-Здолбунів, завдяки чому стали можливими безпосередні зв'язки з Києвом, Одесою, Москвою, Петербургом, а також з Польщею. За другу половину XIX ст. Вінниця виросла майже в три з половиною рази і посіла перше місце Подільської губернії за розмірами товарообороту. 

Значно змінилось місто до початку XX століття. У 1911 р. була збудована перша черга водогону, встановлено електроосвітлення. У 1912 р. відкритий трамвайний зв'язок Замостя з центром міста, завершено будівництво суперфосфатного заводу. 

З 1914 року Вінниця стає адміністративним центром Подільської губернії. 

Бурхливі події вражали місто протягом 1917—1918 рр. Владу поперемінно утримували революційні комітети робітників і солдатських депутатів, ставленики австро-угорських військ, деникінська армія. В готелі «Савой» у центрі міста тимчасово перебував уряд Української Народної Республіки. 

У 1923 р. місто стає центром округу, а з 1932 р. і по теперішній час — адміністративним центром створеної Вінницької області. 

Величезні втрати завдали місту німецькі окупанти, які встановили у Вінниці особливий режим у зв'язку з розміщенням неподалік ставки «Вервольф». Під час війни 1941-1945 рр. кількість жителів із 100 тисяч скоротилась до 27 тис., з 50-ти промислових підприємств вціліли лише 10, повністю було зруйновано 1880 житлових будинків. 

Героїчними зусиллями вінничан та посланців інших регіонів країни до кінця 1948 року майже повністю була відновлена промисловість міста, а в наступні роки в обласному центрі потужно розвивалася електронна, радіотехнічна, металообробна та інші галузі. 

З Вінницею пов'язані відомі люди:

Максим Кривонос
Иван Богун
хирург Николай Иванович ПироговПисатель Михаил Михайлович КоцюбинскийКомпозитор Николай Дмитриевич ЛеонтовичКосмонавт Г. Т. БереговойХудожник Н.И. Альтман
Максим КривоносІван Богунхірург
Н.І. Пирогов 

письменник
М.М. Коцюбинський

композитор
М.Д. Леонтович
космонавт
Г.Т. Береговий
художник
Н.И. Альтман

У Вінниці діють державні медичний, технічний, педагогічний та аграрний університети. Науковий потенціал міста доповнюють 5 інститутів, 10 спеціальних училищ, 9 науково-дослідних інститутів.

blog comments powered by Disqus

Читайте також

Рекомендуємо почитати

Історія Херсона

Херсон розташований на високому правому березі Дніпра за 25 км від місця його впадіння в Дніпровський лиман Чорного моря. Місто є великим залізничним вузло...


Історія Сімферополя

Місто Сімферополь — адміністративний, економічний, науковий і культурний центр Автономної Республіки Крим. Населення міста — понад 400 тис. осіб.У схід...


Історія Полтави

Полтава — місто на лівому березі річки Ворскли, лівої притоки Дніпра. У VII—XIII століттях н.е. на цій території проживали слов'янські племена сіверян та...