Історія Ужгорода

гербМісто Ужгород — адміністративний центр Закарпатської області. Розташований у підніжжі Карпат на звивистих берегах річки Уж. 

Як свідчать археологічні знахідки, перша людина на території міста оселилася в епоху раннього палеоліту — близько 100 тис. років до н.е. 

Ужгород — одне з найдавніших слов'янських міст. Його історія налічує понад 1100 років. Угорський літопис датує підставу Ужгорода 872 роком. Східнослов'янське плем'я білих хорватів засновало свої перші поселення в районі Ужгорода до IX століття, коли Ужгород (Унгвар) перетворився на захищену раннєфеодальну фортецю.

У IX ст. укріплене городище-замок перетворилось в укріплене раннєфеодальне місто-поселення, яке стало центром новоутвореного слов'янського князівства на чолі з легендарним князем Лаборцем. На заході князівство Лаборца межувало з Великоморавським князівством, а на півдні — з Болгарським царством. 

Хроніка другої половини ХІІ ст. згадує, що в кінці IX ст. угорські племена, що прийшли на Закарпаття, знайшли місто з укріпленим замком. Керовані Арпадом, вони перейшли Карпати, розбили військо полулегендарного слов'янського князя Ужгорода на ім'я Лаборець, після чого оволоділи містом. Існує навіть теорія про те, що сама назва «Угорщина» (Hungary) походить від угорського імені Ужгорода — Унгвар. 

У XI—XII ст. Ужгород перебував у володінні угорських королів, а в 1290 р. перейшов у власність багатого феодала Амодея. У 1241 році місто спалили татари Батия. 

Нове місто (Унгуйвар) — Новий Ужгород за наказом угорського короля Бейли IV в 1248 р. будують на новому місці, у сучасному мікрорайоні горян. Тут збудували нову фортецю і біля неї церкву. На початку XIV століття Ужгород на чолі з Або Амадеєм та Петром Петуні надавав тривалий опір новому угорському королю Карлу Роберту із династії Анжу.

В 1318 р. в Ужгороді почалося 360-літнє правління італійських аристократів ДругетівРод Другетов, які були призвані венгерським королем. Філіп Другет збудував новий замок, який зберігся до наших днів. З 1430 року Ужгород отримав ряд привілей від корони і став іменуватися «Привілейоване місто Ужгород». Рід Другетів тримав у своїх руках місто протягом 369 років — до 1691 року. 

У 1514 р. під час повстання під керівництвом Дердя Дожі місто було повністю зруйновано. Після поразки угорців у битві з турками в 1526 р. біля Могача Угорське королівство було розділено на три частини: Трансільванське князівство, Центральна Угорщина під владою турків, 

Західна та Північна Угорщина під владою австрійських Габсбургів. Ужгород на тривалий час став ареною міжусобних воєн. У 1538 р. Ужгород відійшов від Трансільванії, а вже в 1540 р. його зайняли австрійські війська. У 1564 р. місто знову було атаковано трансильванськими військами. 

У 1631 р. в місті було 10 вулиць, головна з яких — Замкова — була обладнана по обидві сторони, 206 селянських дворів, 32 дворянських маєтка. Загальна кількість мешканців міста становила 1200 чоловік. 

Графи Другети зміцнили роль міста як економічного і торгівельного центру. У цей час відбулися такі події, як перебудова замку, будівництво нових церков, винних підвалів. Збереглася «Печатка міста Ужгорода. 1675 рік», на якій зображений герб міста: щит з двома виноградним лозами, а на них три листки і два грони винограду, що вказувало на основне заняття його мешканців. У 1646 р. в місті була підписана унія, яка стала початком заснування уніатської церкви у Закарпатті. 

У XVI—XVII століттях Ужгород, який став після битви при Мохачі крайнім східним форпостом Габсбургської Австрії на кордоні з Трансільванією. У 1646 році була проголошена Ужгородська унія, що дала початок греко-католицизму в Закарпатті. Ужгород став ареною протистояння православ'я, католицизму і протестантизму. У цей період місто було втягнуте в релігійну боротьбу між Реформатською Трансільванією та католицькою Австрією. 
У цей час Ужгород швидко розвивався в економічному плані. Протягом XVI—XVII ст. в Ужгороді існувало багато ремісничих цехів: швейний, гончарний, столярний, бондарний та ін. 

У 1707 році місто стало резиденцією Фереца II Ракоці, ватажка національно-визвольної війни угорського народу. Саме в Ужгородському замку він вів переговори з послами Петра Великого та Людовика XIV. 

Ужгород XVIII ст. славився своїми ярмарками. Сюди приїжджали купці із Словаччини, Німеччини, Угорщини, Молдови, Польщі, Греції, Росії. У цей час було збудовано цілий ряд винних підвалів і складів у районі Замкової та Дайбовецької гори. Наприкінці XVIII ст. починає відбудовуватися і лівобережна частина міста, де поселялися переважно бідняки. 

Для початку XIX ст. характерний економічний розмах. На Закарпатті почав розвиватися капіталізм, хоча і в рамках феодалізму. З'явилися перші фабрики; збільшилася площа міста. Впорядковані були вулиці в центрі міста (в 1837 р. в місті їх налічувалося вже 36). Ужгород набуває характер типового центральноєвропейського міста. Все це будується на правому березі Ужа навколо Замкової гори. Лівобережна частина залишалася, як і раніше, невпорядкованою, тут були поселені німецькі колоністи, які мали власне управління. 

З політичних подій XIX ст. найбільш значною була угорська буржуазна революція 1848—1849 рр. 27 березня 1848 р. в місті офіційно було оголошено падіння монархії. Мешканці міста підтримали угорську революцію. Для придушення революції Габсбургський абсолютизм покликав на допомогу армію царської Росії. Визвольна війна зазнала поразки. Монархія була відновлена.

В той час також развивалась інфраструктура: з'явилися фабрики (в першу чергу, підприємства по деревообробці), в 1872 році була відкрита залізниця «Ужгород-Чоп». 

Перша світова війна негативно вплинула на економіку міста, тому в 20-х роках навіть з'являлися ініціативи перенести адміністративний центр в Мукачево. 

Після розпаду Австро-Угорщини за умовами Сен-Жерменського мирного договору Закарпаття з Ужгородом в якості адміністративного центру передавалося Чехословацькій республіці (у складі Чехословаччини — з 1919 по 1938 р.). Чехословацький уряд проводив активне будівництво, перетворивши місто у приклад сучасної архітектури і заохочувало економічний розвиток міста, яке до цього часу помітно розрослося і перебудувалося, стає адміністративним центром Підкарпатської Русі. 

У 1938 році Ужгород перейшов до хортістської Угорщини, яка скасувала ліберальні і демократичні починання Чехословаччини та ввела під час Другої світової війни жорсткий режим воєнного часу. В кінці 1944 року, у міру наближення Червоної Армії до вогнища Словацького національного повстання, перед Четвертим Українським фронтом була поставлена задача звільнення Закарпаття. 27 жовтня 1944 дві радянські танкові колони, які насувалися з боку Мукачева і Ужоцького перевалу, звільнили місто від угорських і німецьких військ. 

Визволення Закарпаття принесло певні зміни в життя Ужгорода. 

За угодою з Чехословаччиною від 29 червня 1945 Закарпатська Україна увійшла до складу Української РСР та СРСР. З січня 1946 року — це центр новоутвореної Закарпатської області. За час радянської влади Ужгород став центром науки, культури та окремих галузей промисловості (приладобудування, деревообробна, легка, харчова промисловість). Споруджувалися нові та реконструювалися старі будівлі, в 1945 році було відкрито Ужгородський державний (нині — національний) університет. 

Нині (з 1991) Ужгород є самим малонаселенним та західним з 24 обласних центрів України. 

Пам'ятники архітектури: замок (заснований в 11 ст.); Костел (1762—1767; бароко); єпископський палац (нині бібліотека університету; XVII ст.). У місті функціонують деревообробна, машинобудівна (прилади, газотранспортні турбоустановки), легка (у т.ч. взуттєва), харчосмакова промисловість, завод побутової хімії та ін. В місті існує університет, 2 театру,: музеї художній, народної архітектури і побуту, краєзнавчий музей. 

У зв'язку з пожвавленням в місті православного русинського руху їх оцінка сучасного Ужгорода цікава: «При всіх наших симпатиях ми повинні визнати, що старий Ужгород з його замком Другетів, уніатським собором і бібліотекою, кав'ярнями та невисокими будинками цілком належить до західноєвропейської цивілізації. Місто було вибудований під угорцями, угорці були панами, а русини, карпатороси — підлеглим, залежним населенням сільської місцевості».
blog comments powered by Disqus

Читайте також

Рекомендуємо почитати

Історія Луганська

Луганськ - саме східне місто на Україні, розташоване у північно-східній частині Донецького басейну, в місці злиття річок Лугань (права притока річки Сіверс...


Історія Дніпра

Третє місто України за чисельністю (у 2005 р. — 1103 тис. жителів), обласний центр, розташований на крутих берегах Дніпра в місці впадіння в нього великог...


Історія Запоріжжя

Запоріжжя — місто на Україні, адміністративний центр Запорізької області, розташований на річці Дніпро. Населення 790 тис. чол. (2007). Колишня назва — ...