Історія Полтави

Герб ПолтавыПолтава — місто на лівому березі річки Ворскли, лівої притоки Дніпра. У VII—XIII століттях н.е. на цій території проживали слов'янські племена сіверян та полян.

Перша згадка про укріплене поселення Лтава на цьому місті, що відносилось до 1174 року, ми знаходимо в Іпатіївському списку «Повісті временних літ». І через 800 років було урочисто відзначено ювілей міста. Однак наступні широкомасштабні археологічні розкопки та дослідження історичного центру Полтави дали підставу офіційно відсвяткувати 1100-річницю міста в 1999 році. 

В епоху татаро-монгольського ярма багато населених пунктів середнього Подніпров'я було зруйновано, у тому числі й Лтава, так як довгий час про неї не було ніяких згадок. І тільки в 1430 р. місто згадується під назвою Полтава. До цього часу територія Полтавщини була в складі Великого князівства Литовського. Після Люблінської унії 1569 р. вона переходить в руки польських феодалів. У 1641 р. у письмовому джерелі Полтава була названа містом. В цей же час тут посилено розвиваються ремесла і вводиться місцеве самоврядування, так зване Магдебурзьке право. А коли місто захоплює окатоличений український магнат Ярема Вишневецький, тут вже значиться 812 господарств. 

На початку визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького селянсько-козацькі загони на Полтавщині звільнили у травні-червні 1648 р. від польсько-шляхетських військ Переяслав та Лубни, після чого стали надійним тилом армії Богдана Хмельницького. Полтава постачала повсталих порохом, зброєю, продовольчими товарами. В цей же час в ході Визвольної війни на території України почали створюватися нові військові та адміністративні органи управління, територіально-військові одиниці - полки, Полтава стає центром Полтавського полку. У 1763 р. в межах полків було засновано поділ на повіти. Після Андрусівського перемир'я 1667 р., за яким Лівобережна Україна залишилася у складі Росії, полкові міста (Полтава. Переяслав, Лубни, Гадяч) стають центрами швидкого розвитку продуктивних сил у сільському господарстві, ремесел та промисловості, торговельними центрами.

27 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва, яка стала переломною подією в ході всієї Північної війни. З цього часу почався підйом авторитету Росії як імперії, поступова втрата і повна ліквідація української автономії. У 1775 Полтава стає повітовим центром Новоросійської губернії. 

На початку ХVІІІ століття в Полтаві було декілька цехів, які об'єднували близько 300 ремісників. У цей час російською адміністрацією Полтави було ліквідовано магдебурзьке право міста. І в цей же час місто славилося своїми ярмаркам (їх було чотири). На всю Україну прославився полтавський Іллінський ярмарок. Його відвідувало близько 40 000 осіб у рік. Тільки одеські купці закуповували товару на суму більше 1 млн. карбованців.
9 березня 1802 року Полтава отримує статус губернського міста. Місто починає активно перебудовуватись. У 1803—1805 рр. був перебудований центр, всередині якого знаходилася кругла площа, а від неї променями відходили 8 вулиць. У 1804—1811 рр. було побудовано 7 великих адміністративних будівель, споруджено капітальний міст через Ворсклу, була  вимощена одна вулиця.

Полтава поступово перетворилася в центр культурного і духовного життя України. У 1818 р. відкрито інститут шляхетних дівиць і духовне училище, в 1820 р. — школа садівництва, а в 1840 році відкрито кадетський корпус. У 1818—1819 рр. в училищі навчався письменник М.В. Гоголь. У полтавській гімназії навчалися письменник М.П. Старицький, історик і громадський діяч М.П. Драгоманов, математик М.В. Остроградський. У 1844 р. в місто приїздив Т.Г. Шевченко. У 1846 р. полтавські інтелігенти В. Білозерський, Г. Андрузський та інші, стали членами заснованого в Києві Кирило-Мефодіївського братства. У Полтаві народився поет і письменник І.П. Котляревський. У 1865—1866 рр. тут працювали письменник І.С. Нечуй-Левицький, у 1871 р. — Панас Мирний, відомий вчений В.В. Докучаєв і його учень В.І. Вернадський, лікар М.В. Скліфосовскій. 

У 1891 році за ініціативою В. В. Докучаєва в Полтаві жив і працював відомий письменник В. Г. Короленко.
Значне погіршення життєвого рівня населення під час Першої світової війни сприяло його активній участі в революції 1917—1920 рр. Відразу ж після Лютневої революції 1917 р. в губернії виникли Ради. Одночасно створювалися органи Тимчасового уряду — комісаріати та громадські комітети. Значну підтримку з боку населення в цей період мала і Українська Центральна Рада. Після громадянської війни, яку російські комуністи виграли, Полтава увійшла до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки. 

Процеси індустріалізації та колективізації проходили тут в умовах терору і репресій. Дуже важким для селянства став захід по «активізації» хлібозаготівель в 30-х роках. «Великий перелом» у сільському господарстві, голодомор 1932—1933 рр. коштували Полтавщині близько мільйона демографічних втрат населення. До кінця 30-х років на території Полтавської області існувало 224 промислових підприємства та 312 кооперативних промартелей. 

У роки Другої світової війни Полтава піддалася фашистській окупації. Місто стало штабним центром групи армії «Південь». Значна частина міста була зруйнована. Полтавчани проводили активну партизанську боротьбу проти окупантів. В тилу ворога протягом 1941—1943 рр. діяло 39 партизанських загонів і груп, понад 70 підпільних та патріотичних організацій. Полтава була звільнена 22 вересня 1944 р. 

Післявоєнне будівництво Полтави проводилося в 50-ті роки, з'явилося телебачення, розпочалася газифікація міста. З 1962 р. запустили перші тролейбуси. Головним символом духовності Полтави став театр ім. М. Гоголя (1958 р.) та будівництво зруйнованого Краєзнавчого музею (1964 р.).

У період 80-х років на Полтавщині швидкими темпами розвивалися нафтогазовидобувна, хімічна, гірничорудна, автомобільна, електротехнічна, текстильна промисловість. 

У рік Незалежності України Полтава постала розвиненим культурно-економічним центром з 315 тисячами мешканців.

Під редакцією: Коваленін В.А.

blog comments powered by Disqus

Читайте також

Рекомендуємо почитати

Історія Дніпра

Третє місто України за чисельністю (у 2005 р. — 1103 тис. жителів), обласний центр, розташований на крутих берегах Дніпра в місці впадіння в нього великог...


Історія Житомира

Житомир — одне з найстаріших міст України, адміністративний, економічний і культурний центр Житомирської області (з 1937 року), найбільше місто Українськ...


Історія Івано-Франківська

Місто розташоване між річками Солотвинська та Надвірнянська Бистриця, у передгір'ї Карпат, недалеко від стародавнього Галича — столиці Галицько-Волинсько...