Історія Івано-Франківська

Місто розташоване між річками Солотвинська та Надвірнянська Бистриця, у передгір'ї Карпат, недалеко від стародавнього Галича — столиці Галицько-Волинського князівства. До 1962 року місто називалося Станіслав (Станіславом).

Місто було засновано на місці села Заболоття. Тут проходив центральний торговий шлях від Львова до гирла Дунаю. Заснувала місто в 1662 польська дворянська родина Потоцьких як свій опорний пункт в Галичині і як фортецю для захисту від набігів кримських татар. Місто отримало своє ім'я на честь воєводи Станіслава Потоцького. 

7 травня 1662 р. польський король Ян Казимир подарував місту магдебурзьке право. 

Станіслав починався від Ринковой площі і ратуші, які у дещо зміненому вигляді збереглися до сих пір. В подальшому будівництві відбилися ідеї Ренесансу, які були виражені у плануванні околиць міста, вулиць, храмів. 
У 1676—1677 рр. Станіслав витримав облогу турецьких військ. У 1706 р. він був пограбований російськими військами у відповідь за підтримку Станіслава Лещинського Потоцьким.

Після спустошливих походів турків на Поділля і Галичину, під час яких були зруйновані фортеці у Кам'янці, Чорткові та Бучачі, захисна роль Станіслава істотно зростає. 

У 1772 році після першого поділу Польщі Станіслав опинився під владою Австрії і став центром одного з 18 округів Галичині.
У 1801 році внаслідок банкрутства останнього власника міста Прота Потоцького, Станіслав і окольні села перейшли у власність державної скарбниці.

У XVІІІ—XІX ст. місто було значним торгівельно-ремісничим центром Польщі. Крім поляків в розвиток його ремесел і культури внесли свій внесок українці, евреї та армяни, національні громади яких були тут досить численні. 

Громадське життя міста сколихнула революція 1848 р. У Станіславі була створена «російська рада» (поряд з польською), організований загін Національної гвардії, почала виходити перша газета. У новоствореному парламенті були обрані депутати-українці.

У 1884 р. відома громадськості діячка і письменниця Наталя Кобринська провела у місті установчі збори «Товариства руських жінок» (більш пізня назва — «Союз українок»). Цим був покладений початок організації жіночого руху в Україні.

У 1866 р. завдяки вдалому географічному положенню Станіслав стає важливим залізничним вузлом, а роком пізніше — центром повіту. Друга половина XIX ст. відзначена швидким розвитком промислових відносин, створенням нових підприємств. Значний поштовх цьому дало прокладення залізниці. З тих часів ведуть початок локомотиворемонтний завод, лікеро-горілчані об'єднання. У другій половині XIX — початку XX ст. значно зріс обсяг міського будівництва. Десятки адміністративних будівель, гімназій, готелів, торгових, житлових будинків та інших споруд, збудованих у ці роки, формують привабливий архітектурний вигляд центральної частини сучасного Івано-Франківська. 

Історія Івано-Франківська

Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. була створена Західно-Українська Народна Республіка. Станіслав протягом січня-травня 1919 р. був її столицею. У травні місто займають польські війська, окупація триває два десятиліття.

Цей час відбився і на архітектурному силуеті міста, прикрасивши його, зокрема, костелом Йосипа (1920-ті роки) та могутньою Троїцькою церквою (1935 р.).  

Під час першої світової війни в 1915—1916 рр. за місто точилися жорстокі бої. Частина історичної забудови була зруйнована і відновлена згодом вже в новітніх архітектурних формах. 

У 20-ті роки ХХ ст. в Станіславі проживало близько 65 тисяч чоловік. Найбільшим підприємством міста залишався завод з ремонту вагонів і паровозів. Працювало 18 дрібних підприємств. 

У вересні 1939 р. Станіслав зайнятий радянськими військами і включений до складу УРСР. Цей період відрізняється репресіями проти населення, апогеєм яких став таємний розстріл працівниками НКВС в'язнів та підозрюваних (невинних людей), що знаходилися в міській в'язниці перед приходом гітлерівців. 

Під час Другої світової війни місто протягом 1941—1944 рр. перебувало під фашистською окупацією. Невдовзі після захоплення міста гестапо провело в ньому масові арешти представників польської інтелігенції. 800 польських інтелігентів було страчено 20 серпня 1941 у Чорному лісі під містом. 26 липня 1942 р. там же були страчені за приховування євреїв високопоставлені францисканські ченці. У 1941 році було створено єврейське гетто, його заарештовані були в 1943 відправлені в табір смерті Бельзец. 

Боротьбу із загарбниками очолили підпільники Організації Українських Націоналістів — Української Повстанської Армії. У листопаді 1943 р. фашисти виконали в центрі міста публічний розстріл 27 патріотів, членів ОУН-УПА . 
Всього в Станіславі і його околицях фашисти знищили понад 100 тис. мирних громадян. 

У 1944 р. місто звільнено Радянською армією. 

У 1962 р. місто відзначило своє 300-річчя. Воно було перейменовано і відтоді носить ім'я видатного українського письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут бував, писав і читав свої твори. 
Іванофранковці разом з іншими мешканцями Галичини захоплено сприйняли демократичні перетворення 1990-х років, були їх рушійною силою. Національні синьо-жовті прапори вони підняли над містом уже в квітні 1990 р., а на референдумі 1991 р. масово проголосували за незалежність України.

blog comments powered by Disqus

Читайте також

Рекомендуємо почитати

Історія Вінниці

Місто Вінниця знаходиться на території правобережної України, яку назвали Побужжям, пізніше Поділлям. Місто займає береги Південного Бугу та невеликих річо...


Історія Луганська

Луганськ - саме східне місто на Україні, розташоване у північно-східній частині Донецького басейну, в місці злиття річок Лугань (права притока річки Сіверс...


Історія Запоріжжя

Запоріжжя — місто на Україні, адміністративний центр Запорізької області, розташований на річці Дніпро. Населення 790 тис. чол. (2007). Колишня назва — ...