Історія Івано-Франківська

Місто розташоване між річками Солотвинська та Надвірнянська Бистриця, у передгір'ї Карпат, недалеко від стародавнього Галича — столиці Галицько-Волинського князівства. До 1962 року місто називалося Станіслав (Станіславом).

Місто було засновано на місці села Заболоття. Тут проходив центральний торговий шлях від Львова до гирла Дунаю. Заснувала місто в 1662 польська дворянська родина Потоцьких як свій опорний пункт в Галичині і як фортецю для захисту від набігів кримських татар. Місто отримало своє ім'я на честь воєводи Станіслава Потоцького. 

7 травня 1662 р. польський король Ян Казимир подарував місту магдебурзьке право. 

Станіслав починався від Ринковой площі і ратуші, які у дещо зміненому вигляді збереглися до сих пір. В подальшому будівництві відбилися ідеї Ренесансу, які були виражені у плануванні околиць міста, вулиць, храмів. 
У 1676—1677 рр. Станіслав витримав облогу турецьких військ. У 1706 р. він був пограбований російськими військами у відповідь за підтримку Станіслава Лещинського Потоцьким.

Після спустошливих походів турків на Поділля і Галичину, під час яких були зруйновані фортеці у Кам'янці, Чорткові та Бучачі, захисна роль Станіслава істотно зростає. 

У 1772 році після першого поділу Польщі Станіслав опинився під владою Австрії і став центром одного з 18 округів Галичині.
У 1801 році внаслідок банкрутства останнього власника міста Прота Потоцького, Станіслав і окольні села перейшли у власність державної скарбниці.

У XVІІІ—XІX ст. місто було значним торгівельно-ремісничим центром Польщі. Крім поляків в розвиток його ремесел і культури внесли свій внесок українці, евреї та армяни, національні громади яких були тут досить численні. 

Громадське життя міста сколихнула революція 1848 р. У Станіславі була створена «російська рада» (поряд з польською), організований загін Національної гвардії, почала виходити перша газета. У новоствореному парламенті були обрані депутати-українці.

У 1884 р. відома громадськості діячка і письменниця Наталя Кобринська провела у місті установчі збори «Товариства руських жінок» (більш пізня назва — «Союз українок»). Цим був покладений початок організації жіночого руху в Україні.

У 1866 р. завдяки вдалому географічному положенню Станіслав стає важливим залізничним вузлом, а роком пізніше — центром повіту. Друга половина XIX ст. відзначена швидким розвитком промислових відносин, створенням нових підприємств. Значний поштовх цьому дало прокладення залізниці. З тих часів ведуть початок локомотиворемонтний завод, лікеро-горілчані об'єднання. У другій половині XIX — початку XX ст. значно зріс обсяг міського будівництва. Десятки адміністративних будівель, гімназій, готелів, торгових, житлових будинків та інших споруд, збудованих у ці роки, формують привабливий архітектурний вигляд центральної частини сучасного Івано-Франківська. 

Історія Івано-Франківська

Після розпаду Австро-Угорщини в 1918 р. була створена Західно-Українська Народна Республіка. Станіслав протягом січня-травня 1919 р. був її столицею. У травні місто займають польські війська, окупація триває два десятиліття.

Цей час відбився і на архітектурному силуеті міста, прикрасивши його, зокрема, костелом Йосипа (1920-ті роки) та могутньою Троїцькою церквою (1935 р.).  

Під час першої світової війни в 1915—1916 рр. за місто точилися жорстокі бої. Частина історичної забудови була зруйнована і відновлена згодом вже в новітніх архітектурних формах. 

У 20-ті роки ХХ ст. в Станіславі проживало близько 65 тисяч чоловік. Найбільшим підприємством міста залишався завод з ремонту вагонів і паровозів. Працювало 18 дрібних підприємств. 

У вересні 1939 р. Станіслав зайнятий радянськими військами і включений до складу УРСР. Цей період відрізняється репресіями проти населення, апогеєм яких став таємний розстріл працівниками НКВС в'язнів та підозрюваних (невинних людей), що знаходилися в міській в'язниці перед приходом гітлерівців. 

Під час Другої світової війни місто протягом 1941—1944 рр. перебувало під фашистською окупацією. Невдовзі після захоплення міста гестапо провело в ньому масові арешти представників польської інтелігенції. 800 польських інтелігентів було страчено 20 серпня 1941 у Чорному лісі під містом. 26 липня 1942 р. там же були страчені за приховування євреїв високопоставлені францисканські ченці. У 1941 році було створено єврейське гетто, його заарештовані були в 1943 відправлені в табір смерті Бельзец. 

Боротьбу із загарбниками очолили підпільники Організації Українських Націоналістів — Української Повстанської Армії. У листопаді 1943 р. фашисти виконали в центрі міста публічний розстріл 27 патріотів, членів ОУН-УПА . 
Всього в Станіславі і його околицях фашисти знищили понад 100 тис. мирних громадян. 

У 1944 р. місто звільнено Радянською армією. 

У 1962 р. місто відзначило своє 300-річчя. Воно було перейменовано і відтоді носить ім'я видатного українського письменника та громадського діяча Івана Франка, який неодноразово тут бував, писав і читав свої твори. 
Іванофранковці разом з іншими мешканцями Галичини захоплено сприйняли демократичні перетворення 1990-х років, були їх рушійною силою. Національні синьо-жовті прапори вони підняли над містом уже в квітні 1990 р., а на референдумі 1991 р. масово проголосували за незалежність України.

blog comments powered by Disqus

Читайте також

Рекомендуємо почитати

Історія Запоріжжя

Запоріжжя — місто на Україні, адміністративний центр Запорізької області, розташований на річці Дніпро. Населення 790 тис. чол. (2007). Колишня назва — ...


Історія Харкова

Місто Харків засновано в середині XVII ст., але археологічні знахідки свідчать про те, що тут були поселення ще в епоху бронзи у ІІ тисячолітті до н.е. Тут...


Історія Херсона

Херсон розташований на високому правому березі Дніпра за 25 км від місця його впадіння в Дніпровський лиман Чорного моря. Місто є великим залізничним вузло...