Національний костюм

Характерною рисою традиційного українського одягу є надзвичайна мальовничість, яка відбиває високий рівень культури виробництва, володіння багатьма видами і техніками обробки. Народному одягу притаманна значна варіативність. Найбільш помітними були відмінності у костюмі, що були росповсюджені на Лівобережжі та Правобережжі, Слобожанщині та Поділлі. Це ж стосується й традиційного одягу населення Подністров'я, Карпат, Полісся та Півдня України. Регіональною специфікою були позначені передусім матеріали для одягу; конструктивні, технологічні і декоративні прийоми її створення, способи виробництва окремих деталей: головних уборів, взуття, прикрас; колорит техніки та мотиви орнаментики – особливо сорочок і поясів, які майже до кінця XIX ст. зберігали давні місцеві особливості, а також способи носіння і об'єднання всіх елементів одягу в повний, завершений комплекс одягу. До елементів українського національного костюма відносяться:

Сорочка – один із найдавніших елементів одягу. За часів Київської Русі сорочка служила як для натільного ношення, так і була верхнім одягом, і шилася з полотна чи сукна. Українська сорочка кінця XIX – початку XX ст. мала велику кількість варіантів крою і орнаментації та відповідала декільком призначенням. Це і колоритно оформлені святкові, і більш стримані повсякденні сорочки, які виготовлялися з полотна різної якості. Основними типами сорочки були: тунікоподібна; з плечовими вставками; з суцільним рукавом, на кокетці. Місцева специфіка виявлялася в засобах з'єднання плечової вставки та рукава, у розмірі та формі плечової вставки рукавів та ласток (клинів, які вшиваються в рукав для розширення пройми), у характері призбирання верхньої частини рукава та горловини, в оформленні коміра та манжет. Розмір деталей, кількість полотнищ залежали від ширини доморощенного полотна (в середньому 50 см), яка визначалася можливостями ткацького верстата. Місцева своєрідність сорочки була представлена і орнаментом, який виконувався технікою ткацтва або вишивки. Забезпечення чоловіка та інших членів сім'ї нижнім одягом за традицією доводилося дружині. Наречений приносив у дім з рідної сім'ї дві-три сорочки. Після заручин наречена готувала для майбутнього чоловіка нижній одяг, і часто, вже на весіллі, наречений був одягнений у сорочку, яку пошила і вишила наречена.

Андарак – юбка з вовняної або напіввовняної саморобної тканини червоного кольору із закаладенними сзаду складками, які знизу прикрашалися широкою смугою тканого і вишитого орнаменту. Андрак використовувався переважно на півночі Чернігівщини. Так називали і спідниці з смугастої саморобної тканини на Поліссі.

Юпка (куртка, кохта) – нагрудний одяг з рукавами, відомий в різних регіонах України. Найчастіше шився з фабричних тканин і повторював форму та крій місцевих безрукавок.

Керсетка – жіноча безрукавка, що мала багато місцевих варіантів довжини, пропорцій, декорування. Її носили переважно на Київщині, Чернігівщині, Полтавщині, частично на Півдні України. Найбільш розвинених форм керсетка набула у другій половині XIX століття, коли чітко визначилися не тільки основні принципи її крою, а й місцеві особливості щодо пропорцій, колориту, оздоблення. 

Безрукавка – хутряна безрукавка населення Карпат та Прикарпаття. Мала значну місцеву варіативність щодо довжини та прийомів оформлення в залежності від регіону.

Дерга (опінка, обгортка, горботка, фота) – одноплахтовий, розпашний одяг, найчастіше із саморобної вовняної тканини. Був поширений на Поділлі, Прикарпатті, Буковині, а також на Полтавщині. Дерга мала значну кількість варіантів тканого малюнка, кольорів, розмірів і способів носіння.

 Лейбик (бруслік, катанка, горсет) – суконна безрукавка жителів передгір'я Карпат, рівнинної частини Західної України та Полісся.

 

blog comments powered by Disqus

Найближчі свята

Різдво Пресвятої Богородиці

Різдво Пресвятої Богородиці (Друга Пречиста, як кажуть у народі), християнське свято, в Православній Церкві входить в число Богородичних двонадесятих свят,...


День міста Чернігів

Місто Чернігів вважається одним з найстаріших в Україні — воно засноване ще до хрещення Русі, в 907 році. Так як точної дати заснування міста не зберегло...


День міста Полтава

Полтавчани святкують День свого міста 23 вересня. Місто застоване в 1174 році. Традиційно святкування приурочене до Дня визволення Полтави від німецько-ф...


Читайте також